Андрій Середа - ще один приклад непродажного і принципового музиканта

Я, напевно, не заспокоюся щодо "продажності українських зірок".  І не треба мені наводити статтю такої же продажної істоти, цільова аудиторія якої - бидло, як Притула. Все-таки не єдиним Скрипкою.
Ще є один - Андрій Середа "Кому вниз".

lisyanskyi

в останньому числі Тижня опублікував змістовну розмову з лідером українського рок-гурту. Деякі уривки викладу тута.
До речі, у Мурманську колись виходив самвидат "Слов'яньский рок". В першому номері вони як раз розповіли про "КВ", як найкращий і найнонкоформістський гурт на пострадянському просторі. Було приємно таке почитати.

-Тактика «дволикого ануса», коли однією дупою намагаються всюди всістися, довела країну до того жалюгідного стану, в якому вона перебуває зараз. Наші можновладці самі живуть за принципом «раз – не п...дарас» і хочуть довести, що це є нашим національним менталітетом.

- Тільки праві ідеї та праві рухи дають країні змогу розвиватися. В Україні просто у повітрі відчувається загальне поправіння, і це правильно

- Треба нарешті визнати, що свастика є українським національним символом, нехай від того в якогось ліберастика волосся дибки стане, але ж правдою від цього воно не перестане бути.

- Політикові не треба вірити, бо вірити треба тільки в Бога.

- Беріть свої гроші, не цурайтеся їх – кожна праця має бути оплаченою. Але потрібно завжди чітко обирати, з ким можна співпрацювати, а з ким – ні. І ще одне: повірте, ніщо так добре не діє на єврейську душу, власниками якої є більшість наших продюсерів, як правильне ставлення до фінансових питань. Адже вони, постійно брешучи, стають неповноцінними, тому намагаються зробити такими самими всіх інших. Цього не можна допускати. Тож, музиканти, підкоряйте продюсерів, інакше вас ламатимуть через коліно і зневажатимуть. І не слід забувати, що музикант в Україні не може бути просто музикантом – він ще й громадський діяч, поет тощо. Статусу треба відповідати. (а в нас більшість - це бидло-тусівка для виконання жахливопопсової блювотини для таких самих плебеїв. - прим. джесфора).

- Я не вірю в існування альтернативи як такої в Росії. Якщо ти хочеш вижити в країні з імперським мисленням, у тебе немає іншого вибору, окрім як співати про «берьозки» та «велику душу». Найкраще ж про це співається, сидячи в еміграції та попиваючи дороге французьке шампанське.

- Якщо еліта не має на меті захисту національних інтересів, відповідно її апріорі не може цікавити нічого, окрім найнижчого, первинного, що не потребує жодної естетики та художності.

- Я пишаюся тим, що всі твори «Кому вниз» цілковито відповідають нашим і музичним, і політичним, і моральним поглядам на життя.  


І на кінець, комент одного читача: він для мене зразок самодостатньої та вольової людини. я горда, що в нашій країні є такі люди!