"Клубна" елітарність - обмеженість обмежених

Наштовхнувся у березневому номері "РБК" на статтю про елітарні московські нічні клуби під назвою "Ярмарка гламура". Автори матеріалу розкривають столичну специфіку формування відвідувачив мажорних закладів "Третього Риму". "... для того чтобы зажигать в наиболее раскрученных местах, мало быть просто обеспеченным - надо быть "в формате"... С самого начала рынок четко обозначил свою претензию на элитарность".Завжди дивувало і дивує підміна поняття "еліта" та "елітарність". Як на мене, то національна еліта – аристократія, каста кращих «синів вітчизни», що заслужили своїми подвигами, прагненнями; копіткою роботою, відкриттями і досягненнями; особистими жертвами в ім'я інтересів і потреб нації, це звання. Але, на жаль, постсовковий, плебейський погляд сформулював у розумах людей переконання, що еліта - це вагомий банківський рахунок, одяг від кутюрьє, авто від 100 тис. у.о. (перелік можна продовжувати).Таке бачення "еліти" шкидливо впливає на молоде покоління, яке хоча увійти у клуб під назвою "Елітарність" не завдяки своїм досягненням (науковим, професійним, творчим тощо), а через "тусовку у моднявому клубі". Тому ми і маємо що нами керують не вчені та високопрофесійні фахівці, а "мажори" із елітарного клубу.